Легенда про м.Сторожинець

Вступ

Сторожинець – місто районного підпорядкування, адміністративний центр  Сторожинецького району, Чернівецької області. Розташований на лівому березі ріки Серету, біля підніжжя Карпат, за 20 км на південний захід від столиці краю Чернівців, є одним з найгарніших куточків Буковинського краю. Відомий своєю природою, працелюбними людьми, численними храмами юними талантами, особистостями, культурними здобутками. Відомий також як важливий економічний центр завдяки підприємствам харчової та лісової промисловості. Виробничу інтенсивність міста складають ТзОВ «Сторожинецька кераміка», п.п. «Ілько», ВАТ «Сторожинецький меблевий комбінат», м.п. «Скіф», ТзОВ «ЖЦ», Сторожинецький держлісгосп агропромислового комплексу та ін.

Сторожинець займає вкрай вигідне географічне положення. Місто знаходиться на залізничній лінії Чернівці – Глибока – Сторожинець – Берегомет з відгалуженням з Карапчева на Чудей – Красноїльськ. Місто перетинають найважливіші шосейні шляхи Чернівці – Сторожинець – Красноїльськ, Глибока – Сторожинець – Вижниця та Кіцмань – Дубівці – Сторожинець, розвинута мережа автошляхів між районним центром та населеними пунктами. Через місто протікає річка Серет. Загальна площа міста становить 5082 га, населення – 15, 6 тис. жителів.

Місто добре знають не лише на Буковині, а й далеко за межами рідного краю. Його вихідців можна знайти в Польщі, Румунії, Австрії, Німеччині, Ізраїлі, США, Канаді, Російській Федерації. Всі вони з хвилюванням у серці згадують багатонаціональне містечко, де всі розуміли і допомагали один одному у скрутну хвилину. Відомо, на протязі останніх двох століть у місті побували відомі державні, політичні, релігійні та військові діячі, письменники, митці. Залишилися спогади, у яких йдеться про природу, клімат, людей, історичне минуле рідного міста. Наприклад, в радянський час в околицях міста знаходився добре відомий військовослужбовцям (на Західній Україні)  Сторожинецький полігон. Саме про нього, як початковий пункт таємних операцій радянського спецназу, розповідав в одній зі своїх праць Віктор Суворов.

Сторожинець належить до того історичного ареалу області, який має багатовікову історію, славне історичне минуле, є зразком мультинаціональної  культури різних народів краю. Це один із давніх населених пунктів Буковини і один з наймолодших міст Чернівецької області.

В 1998р. місто відсвяткувало поважну дату – 550-річчя від часу першої писемної згадки. Незважаючи на такий солідний вік, городяни міста до сьогоднішнього дня не мають достатньої змоги ознайомитися з історичним минулим, соціокультурною та архітектурною спадщиною міста.

Попередні розвідки про його минуле, які є в історіографії, не дозволяють в повному об’ємі висвітлити історичну батьківщину, основні етапи розвитку, досягнення мешканців міста. Ця публікація не претендує на працю широкомасштабного характеру, а лише презентує дану розвідку як історико-культурний нарис з метою збереження для прийдешнього покоління, гостей, туристів архітектурної, соціокультурної та історичної  спадщини міста. Публікація розповість про його давню історію і сьогодення, познайомить з унікальними пам’ятками та місцями відпочинку, вулицями міста.

І. Походження назви  населеного пункту.

Назва міста Сторожинець походить від давньослов’янського слова „страж”, в давньоруський час – „сторожь”, означало охорону чого, чи кого не будь. Слова „стороженье”, „сторожа” застосовувалися для позначення варти, охорони, передового загону війська. Похідним від нього є „сторожка”, „сторожня”, „сторожниця” – приміщення, де живе охоронник, вартовий, або передовий охоронний загін. Терміном „сторожье” називався ще глухий закуток, непрохідні дебрі, болото, заболочений ліс, непролазні хащі тощо. Безсумнівно варто підтвердити зв’язок цього слова з давньоруською та давньоукраїнською мовою.

Спеціальні дослідження переконливо свідчать, що топонім «сторожинець» походить від слова сторожа, тобто „варта”, „охорона”. Спочатку так називали сторожове укріплення, яке, можливо, розміщувалося на пагорбах вздовж лівого берегу Серету. Яскравим підтвердженням цьому служить назва височини Storozynska, що знаходилась неподалік міста і зафіксована на карті 1886р. Сьогодні  правильним твердженням є те, що назва міста походить від слова „сторожинець” – у давнину укріплений пункт, де перебувала сторожа. В іншому варіанті цього твердження говориться, що тут знаходився „сторожовий пост древніх русичів – сторожинець”.

У 1919р. була спроба перейменувати Сторожинець у Флондорени за прізвищем поміщицької родини, якій колись належало це поселення, але нова назва не прижилася.

ІІ. З глибини віків до сьогодення.
Становлення

За археологічними матеріалами поселення Сторожинець вже існувало в XIV-XV ст. Точні дані визначення часу заснування поселення Сторожинець на предмет виявлення археологічних пам’яток на початку 60-х років визначив відомий буковинський археолог Тимощук Б.О. Він встановив, що найдавнішим поселенням в його межах є селище XIV-XV ст. Рештки останнього знайденні в центрі сучасного міста, на лівому березі Серету, на території районної лікарні (район теперішньої вулиці ім.П.Видинівського). Тут були знайдені фрагменти пізньосередньовічної кераміки, шматки глиняної обмазки, кістки тварин.

Уперше в історичних джерелах Сторожинець згадується 18 лютого 1448 року в грамоті молдавського господаря Романа ІІ (1447-1448.), який подарував село пану Петря, сину Томи. У той час село вже існувало та мало давні усталені межові границі. Час появи поселення Сторожинець на території Буковини потрібно відносити до кінця XIV-початку XV ст. Населений пункт виник ще за часів існування Молдавського князівства. Ймовірним є й те, що поселення Сторожинець могло входити до території Шипинської землі, яка в останнє згадується в грамоті 1436р. Загальновідомо, що і Петря, син Томи служив батькові Романа ІІ – господарю Ільї І (1432-1433, 1435-1443). У грамоті за 1575р. Сторожинець згадується при визначені хотаря (межі земель села) Великий Кучурів. На сторінках документів 1634, 1638, 1656, 1670, 1710, 1721, 1742рр. виступає предметом купівлі-продажу, об’єктом власності родини Ропчанул та Сорочану. З грамот дізнаємось, що територія однойменного поселення  належала громаді села Сторожинець.

У XVIII ст. землі поселення з півдня межували з Ропчею (перша писемна згадка 18 лютого 1448р), на заході з Панкою (1428р.), на сході з с. Великий Кучурів (1422р.), на півночі, мабуть, з с. Бросківці (1448р.). На протязі всього молдавського періоду Сторожинець належав до Сучавської волості, а його землі межували з с. Великий Кучурів та с. Бросківці. Останні вже належали до Чернівецької волості.

Щодо господарської діяльності, то згідно з грамотою 1721р. братам Сорочанам надавалась 10 частина всіх прибутків з полів, сінокосів, бджільництва, садівництва та ін. Селяни вирощували просо, пшеницю, жито, ячмінь, овес, горох, розводили корів, свиней, овець, коней, виробляли віск, мед, займались рибальством та мисливством, працювали на феодалів-землевласників по 12, а з XVII ст. – 24 дні на рік, сплачували податки та виконували повинності на користь держави.

Розвиток

На час приєднання Буковини до Австрійської імперії в 1774р. у Сторожинці разом з с. Комарівці проживало всього 42 родини. Тут мешкав один боярин та священик.

За Австрії (1774-1918рр.) тут діяли філії всіх центральних українських організацій. Приміром, станом на кінець 1905р. у Сторожинці діяла одна Каса та одна Спілка, в 1910р. – 1 Читальня, 1 Каса, Народний дім та 2 Спілки, в кінці 1913р. – „Руська Бесіда”, „Українська школа”, міська „Читальня”, Українське „Касино”, 2 Спілки, 1 Каса та  Буковинський Боян. Для прикладу, філія «Руської Бесіди» у Сторожинці почала діяти в 1905р. Тут  працювали др. Сивак В.(голова), Іваницький Т., Волянський Н., Влад О., Микитович В. Філія брала активну участь у заснуванні читальні в Нових Бросківцях і Комарівцях, Січи в Карчештах, у головних зборах читалень у Панці і Панці-Забагні. Заслуженими і вельми почесними членами «Руської Бесіди» у 1888р. були  видатний український культурний діяч краю Іларій Окуневський (1832-1896рр.) та  Винницький.

Протягом 1907-1908рр. була зведена лікарня, в 1908р. „Німецький народний дім”. У 1910р. у місті було відкрито пам’ятник австрійському цісарю Францу Йозефу І (1848-1916). У 1913р. у місті було прокладено водогін. У місті також функціонувала електростанція, власниками якої були  подружжя Дрекслер. Місто швидко розбудовувалося. В центрі стояли одно, дво-  та три поверхові будинки, зведені у класичному стилі чернівецькими та віденськими архітекторами. Справжньою окрасою міста були Торговий майдан, Торгова вулиця, Будинецька вулиця,  міський народний парк.

Свого часу містечко зазнало багато й природних катаклізмів. Так, в 1860р. по населеному пункту прокотилась епідемія холери, в 1864р. – сильно постраждав від повені, в 1885р. пронісся циклон, 2 вересня 1896р. спалахнула велика пожежа, яка принесла чималі руйнування.

Українське життя очолювали відомий політичний діяч Т.Іваницький (1860-1933рр.), управитель комерційного кооперативу Атаманюк, греко-католицький священик Николай Волянський, інспектор народних шкіл Михайло Дашкевич, політичний лідер українського табору барон Микола Василько (почесний громадянин міста Сторожинець).

У місті діяли численні спортивні товариства: українська   футбольна команда „Довбуш” (з 1922р.), польська „Полонія”,  німецька „Ян”, єврейські „Маккабі”, „Гакоат”, „Поалеціон”, румунські „Баски”, „Драгош-Воде”,  інтернаціональний робітничий спортивний клуб „IASK”. В 1923р. у Чернівцях вперше розігрувався кубок з футболу, заснований Янку Флондором. Переможцем стала українська команда «Довбуш», яка завоювала власне кубок та 11 медалей.

Поліетнічну  мозаїку міста представляли численні соціокультурні,   освітні, національні товариства, що свого роду були своєрідним обличчям мультинаціонального містечка. Приміром, в 1900р. тут вже діяла філія «Товариства християнських німців». Головою товариства був Едмунд Гофман. У 1911р. виникло «Католицько-німецьке товариство у Сторожинці», протягом 1913-1914рр. – товариство німецьких вчителів Сторожинецького повіту. Почесними головами тут були Йозеф Мор в 1913р. та Франц Манц в 1919р. В 1914р. була заснована «Сторожинецька східна група №54 товариства тверезості. З 1881р. єврейську громаду представляли товариство єврейських ремісників Бенно Кюнстліха, товариство «Сіон» 1898р. Головами були Йозеф Маурюбер та др. Менчер. В 1910р. було утворено товариство ремісників Адольфа Ліппа, в 1920р. – єврейське національне академічне товариство Северина Гершдорфера, в 1936р. – благодійне товариство «Армут». Очолював його Фільде Фауст.

Станом на 1928р. у Сторожинці функціонували польське ремісниче товариство «Ґвязда» та товариство «Польська читальня». 17 квітня 1932р. тут було закладено «Товариство польської молоді «Варта»: Царєвіч (голова), Сєдлєцький (заступник), Кулька (скарбник), Сандецький (господарник).

Місто змінює обличчя

Процвітаючий розвиток Сторожинця був перерваний початком І світової війни (1914-1918рр.). Перший раз армійські підрозділи росіян вступили у місто 12 вересня 1914р. і перебували в ньому до 20 жовтня. Вдруге росіяни зайняли місто в листопаді і перебували в ньому до лютого 1915р. Втретє прихід російських військ супроводжувався відомим «Брусиловським проривом» в червні 1916р. і тривав до серпня 1917р. Під час Першої світової війни через місто в 1917р. проїжджав німецький кайзер Вільгельм ІІ та Свен Хедін. З серпня 1917р. Сторожинець  опинився під скіпетром австро-угорських військ.  По закінченню війни, в листопаді 1918р. територію Сторожинця та Буковинського краю окупували румунські війська. Тоді одним з ідеологів приєднання Буковини в 1918р. до Королівської Румунії виступив відомий громадсько-політичний діяч зі Сторожинця Янку Флондор (1865-1924рр.). У складі нової держави край та місто перебували до червня 1940р.

Новий статус    

28 червня 1940р. румунська влада змінилася на радянську, а та в свою чергу 5 липня 1941р. знову на румунську. Остаточно Сторожинець змінив своїх «господарів» 30 березня 1944р. Тоді місто було визволено військами 24-ї стрілецької Самаро-Ульяновської Залізної дивізії (командир-генерал-майор Ф.А.Прохоров) та 40-ї гвардійської танкової бригади (командир-полковник С.А.Кошелев), які входили  до складу 11-го гвардійського Прикарпатського танкового корпусу (командир-генерал-лейтенант танкових військ А.Л.Гетьман). У визволенні Сторожинця  відзначилися танкісти на чолі з двічі Героєм Радянського Союзу І.Н.Бойко: Г.П.Карюкін,  М.В.Чугунін та Ф.П.Кривенко, яким було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Сьогодні при в’їзді в місто можна побачити пам’ятник радянським танкістам.

За роки радянської влади (наказ №48 від 28.10 1944р.) було засновано „Палац піонерів”збудовано лісовий технікум (з 1945р.), школу-інтернат (з 1964р.), Палац культури (з 1967р.), районну лікарню, кінотеатр „Жовтень” (з 1967р.). В 1970-х рр. були побудовані універмаг, поштамт, ресторан «Пролісок».

В 1991р. громада та місто ввійшли в нову історичну епоху:  сторожинчани від щирого серця привітали утворення Української суверенної демократичної держави.

 Виконавець: Ступинець Любов Ігорівна

 

Залишити коментар

Вгору
Перейти до панелі інструментів