Бенефіс читаючої родини “Книга для родини як сонце для життя”

IMG_2899 Бенефіс читаючої родини “Книга для родини як сонце для життя” ООН проголосила 2014 рік “Міжнародним роком сім’ї”. Відповідно до умов обласної акції “Читаюча родина” в районній бібліотеці відбувся бенефіс читаючої родини “Книга для родини як сонце для життя”. Не випадково до участі у конкурсі читаючих родин ЦРБ запросила родину Гаврилюк Галини Володимирівни. Всі вони є активними читачами, учасниками бібліотечних заходів та акцій. Власне ця сім’я є взірцем порядності та інтелігентності нашого міста. Символічне читацьке родинне дерево виглядає таким чином: –          Гаврилюк Галина Володимирівна – вчитель української мови та літератури Сторожинецької ЗОЖ №1. Педагогічний стаж роботи – 53 роки. Читає українську класику, письменників та поетів розстріляного Відродження, «шестидесятників»; –          Рудковська Оксана Дмитрівна – кандидат медичних наук, доцент кафедри офтальмології Буковинського державного мед. Університету. Захоплюється філософською та афористичною літературою, перлинами людської думки; –          Балінова Віра Дмитрівна – вчитель-методист світової літератури та художньої культури Сторожинецької СШ №1. Читає художню класичну та сучасну літературу, цікаві дослідження життя та творчості видатних митців; –          Балінов Микола Пилипович – підприємець. Подобаються історичні твори на військову та політичну тематику, а також гумористична література, читає періодичні видання; –          Балінови Дмитро та Ліліана – підприємці. Дмитро віддає перевагу фантастиці та філософській літературі; Ліліана – жіночим романам. Виховують 2-річного синочка Олександра, правнука Галини Володимирівни, який полюбляє слухати українські народні казки; –          Євдокименко Ольга Миколаївна – журналіст, редактор газети «Наш Сторожинець», Голова Сторожинецької районної організації Товариства Червоного Хреста. Захоплюється літературними новинками, в газеті веде рубрику «Радимо почитати»; –          Євдокименко Олександр Миколайович – підприємець. Цікавиться політичною літературою, аналітикою, організацією та веденням бізнесу. Для сина Назарчика пише різні оповідання; –          Євдокименко Назар – 5 років. Правнук Галини Володимирівни. Відвідує спортивну секцію карате. Любить книжки – енциклопедії; –          Євдокименко Тетяна Григорівна – вчитель зарубіжної літератури Сторожинецького ліцею; –          Євдокименко Анатолій Олександрович – лікар Сторожинецької ЦРЛ, читають сучасну українську та зарубіжну літературу; –          Владислава – дочка старшого сина Тетяни Григорівни та Анатолія Олександровича. Відвідує ДНЗ №7, активно відвідує дитячу бібліотеку разом із бабусею; –          Ольшановський Василь Олександрович – будівельник. Перебуває на заслуженому відпочинку. Останнім часом віддає перевагу історії Київської Русі; –          Ольшановська Тетяна Степанівна – економіст, теж на заслуженому відпочинку. Полюбляє детективи; –          Киселийчук Наталія Василівна – вчитель початкових класів Сторожинецького ліцею. Старша донька Віра залюбки слухає у маминому виконанні оповідання, притчі та легенди; –          Киселийчук Олексій Миколайович – чоловік Наталії Василівни, будівельник. Цікавиться детективною та історичною літературою, подружжя виховує доньку Вірочку; –          Дорошенко Клав дія Олександрівна, бухгалтер – економіст, нині на заслуженому відпочинку. Захоплюється історичними романами; –          Гаврилюк Марія Іванівна – провідний бібліотекар відділу комплектування Сторожинецької ЦРБ. Переглядає жіночі журнали, полюбляє сучасних українських письменників. Свято читаючої родини розпочалося з декламування вірша “Вдячність книзі” автором якого є Балінова Віра Дмитрівна.  

Вдячність Книзі

Коли беру до рук я Книгу,

Та відкриваю цілий світ…

І ніби янгол легкокрилий

Лишає в серці світлий слід.

 

Хороша книга – воскресіння

Душі, Життя, Добра, Надій!

І ми очікуєм незмінно

На злет думок і почуттів

 

Талант письменника – натхнення,

Це дар Небес для всіх людей!

Зі сторінок говорять з нами

Шевченко, Пруст, Хемінгуей…

 

Нас щира книга обігріє,

В душі мов вогник загорить.

Герої разом з нами мріють,

Шукають, думають як жить…

 

Бо книга – це мистецтво Слова,

Формує й розвиває Читача!

І в образах Асоль чи Дон Кіхота

Є істина прекрасна і свята!

 

Як можна не любити книгу?

Мені, мабуть, не зрозуміть!

В ній є Божественна природа,

Щоб кожен міг Красу відкрить!

 

Як не подякувати книгам,

Що нам дарують щастя мить?

Скресає зла та болю крига

І вічна Мудрість нам зорить!

  Жінка, матір, порадник… такими словами можна охарактеризувати Г.В. Гаврилюк, найбільшою цінністю якої є її родина. Основна думка Галини Володимирівни – Книга це важливий фактор виховання, а сімейне читання це своєрідна давня традиція, це форма спілкування у її родині. Донька Галини Володимирівни Рудковська Оксана Дмитрівна вдячна “скарбницям мудрості, які прочитала й з яких черпала науку благодатну”  

Якщо пошукаєш у книжках мудрості уважно,

то знайдеш велику користь для душі своєї.

Нестор-Літописець

  Коли ми з моїми студентами говоримо про життя, я завжди намагаюсь донести до них корисність читання розумних книг. Хтось з великих сказав: «Читайте много, но не многое…». І своїм дітям, і студентам я раджу читати філософів. Ці мислителі давно обдумали всі серйозні ситуації, які можуть виникнути у житті людини, і знайшли оптимальні шляхи вирішення проблем. Наприклад, ще у древності був відомий вислів «морально-вигідно». Тобто, якщо людина не знає, як поступити, їй пояснюють, що найкраще – це по-совісті. Немудрі люди шукають короткочасну вигоду, а мудрі – прораховують подальші наслідки якогось діяння. І в такому разі завжди корисно поступати по моральним законам, дотримуватись Божих заповідей. П.Буаст сказав: «Найкраща  книга та, що містить у собі найбільшу кількість істин». Господь залишив нам 2 книги: в одній показав свою велич – це Природа, в другій – Свою волю, – це Святе Письмо. Недарма книга, яка найбільше видається у світі – це Біблія. В ній викладено всі істини, які потрібні людині, щоб бути здоровою і щасливою у своєму житті. Говорять, що талант – від Бога. Визначним людям Бог допомагає  творити. Як писала А.Ахматова: «И просто продиктованные строчки ложатся в белоснежную тетрадь». Тому дуже цікаво читати думки великих людей – цитати, афоризми, бо вони Богонатхненні. Останні роки я читаю, в основному, книги афоризмів видатних історичних постатей. Спілкування з такими книгами – це найвища форма інтелектуального розвитку. Недарма І.Вільде писала, що про ерудицію людини свідчать не тільки ті книги, які вона прочитала, а й ті, яких вона не читала. Я, наприклад, давно «перехворіла» жіночими романами. Так, це «легке чтиво», яке приємно перегорнути в подорожі або на морському пляжі. Але така література не діє нічого «ні уму, ні серцю», і тому я давно відмовилась від таких книг. Хочеться знаходити в книгах перлини людської думки, використовувати їх у своєму житті, переконуватись на власному досвіді, що вони правильні і передавати майбутньому поколінню. Українська земля подарувала людству цілу плеяду геніїв, які збагатили світову скарбівню культури і науки. Через драматичні колізії історичного розвитку українського народу нашим вченим доводилось працювати на теренах чужих держав, і тому їхній талант  не був поцінований у власній Вітчизні. Тих, хто пори всі незгоди працював в Україні, впродовж радянського періоду намагались забрати з пам’яті народу. Історична мета цього свавілля – перетворити український народ на безпам’ятну масу рабів. Щоб ми не стали манкуртами, фізик-теоретик Василь Шендеровський написав прекрасну книгу «Нехай не згасне світ науки» (Київ, Видавництво «Рада», 2003. – 410 с.). Разом з іншими подвижниками він повернув імена незаслужено замовчуваних видатних українських вчених світової величини, що їх більшовицький режим свідомо вилучив з енциклопедій, шкільних та інститутських підручників. В книзі – розповіді про Ігоря Сікорського, одного з творців гелікоптерів та літаків, який прославив Америку; і про Бориса Грабовського – (сина видатного українського поета Павла Грабовського) винахідника телебачення; про Михайла Остроградського- одного з найвидатніших математиків світу. Українській науці прислужились Микола Кибальчик, Костянтин Ціолковський, Юрій Кондратюк, Сергій Корольов, які доклали своїх знань, щоб людина змогла відірватися від Землі і побувати на інших планетах; Володимир Вернадський – славетний учений, один із перших президентів Української Академії Наук. Іван Пулюй писав: «…за тим народом, у якого вища культура, освіта, за тим і побіда…». Народ великий не своєю чисельністю, а тим, скільки він дав світовій культурі величних постатей. Для того, щоб український народ на прикладах своїх представників науки міг усвідомити власну велич, і написана В.Шендеровським ця чудова книга. В народі кажуть: «Скажи, хто твій друг, і я скажу, хто ти». К.Гельвецій правильно підмітив: «Надійний спосіб пізнати характер і розум людини – на підставі вибору нею книг і друзів». У мене на полицях – філософська (Платон, Декарт, Монтень та ін.) та афористична література, яку я читаю і перечитую. За висловом Д.Дідро: «Люди перестануть мислити, якщо перестануть читати». Наймудріший співрозмовник – хороша книга. Тож обирайте правильні книги і правильних друзів – і ваше життя буде цікавим, змістовним та натхненним! Інші члени родини які були присутні на заході (Балінова В.Д., Євдокименко О.М., Євдокименко Т.Г., Євдокименко Н., Ольшановська Н.С., Гаврилюк М.І., Киселейчук Н.В.) висловили таку спільну думку: “чим більше ми читаємо хороших книг, тим цікавіше та змістовніше стає наш внутрішній світ, тим яскравішим та захоплюючим є життя”. В заході також брали участь наймолодші члени родини які читали вірші написані бабусею Баліновою В.Д. про книги та бібліотеку. Члени родини спільно з учасниками зустрічі провели інтелектуальну гру “Вислови мудрого вчителя”, та інсценізували притчу про мудрість життя. На закінчення заходу Балінова В.Д. зачитала “Лист пораду сучасній молоді через призму творчості Сухомлинського”. Доброго дня, юні друзі! До Вас звертається родина сторожинчан, яка дуже шанує творчу спадщину видатного українського вченого та педагога Василя Олександровича Сухомлинського (1918-1970). В нашій сім’ї є і вчителі, і науковці, і журналісти, і лікарі, і підприємці, але всіх нас об’єднує велика любов до художнього слова, повага до книги як духовної скарбниці людства. На нашу думку, серед великого розмаїття книжкового всесвіту особливе місце займає творча спадщина В.О. Сухомлинського. За своє життя Василь Олександрович написав 48 книг, 600 наукових статей, більш як 1500 оповідань і казок для дітей. А його праця «Серце віддаю дітям» має 55 видань 32 мовами світу. Саме ця книга святкує в цьому році гарний ювілей. Сорок п’ять років тому в Україні була вперше надрукована праця В. Сухомлинського «Серце віддаю дітям», в якій автор піднімає  важливі проблеми виховання особистості. Ця книга стала першою частиною трилогії, до якої також увійшли твори «Народження громадянина» та «Листи до сина». Взагалі, 2014 рік дуже багатий на ювілейні дати опублікування книжок видатного українського педагога В.О. Сухомлинського. Наприклад, виповнюється 55 років від виходу у світ книги «Виховання в учнів любові і готовності до праці» (Київ, 1975 р.); 45 років опублікування праці «Павлиська середня школа: з досвіду навчально-виховної роботи в сільській середній школі» (Москва, 1969 р.) та 40 років від її виходу в Японії (Токіо, 1974 р.). Також виповнюється 40 років від виходу збірки оповідань і казок «Поющее перышко» (Москва, 1974 р.). А 35 років назад була вперше опублікована книга «Листи до сина» (Москва, 1979 р.). Сьогодні самобутня спадщина В.О. Сухомлинського привертає дедалі більшу увагу. Тож дуже хочеться, щоб сучасна молодь на прикладі життя і творчості видатного українського вченого зрозуміла, що успіх завжди приходить до тих, хто самовіддано трудиться, займає активну життєву позицію, хто ерудований, любить читати і пізнавати нове. Найкраще про Василя Олександровича можна розказати словами доньки Ольги. Ось що вона писала про батька: «Жив на світі Учитель. Він був середнього зросту, худорлявий; каштанове волосся відкривало високе чоло. Ае головними на його обличчі були очі – карі, променисті, то лагідні, замріяні, то вимогливі, запитальні, а то й усміхнені, жартівливі. Усе своє життя із 17 років Василь Олександрович працював у школі. Учитель за покликанням душі, він учив маленьких і великих школярів грамоти, математики, літератури, історії. Але більш за все він хотів навчити дітей думати, відчувати, радіти, бути щасливими». В.О. Сухомлинський – Заслужений вчитель України. Впродовж 23 років він був директором Павлиської середньої школи на Кіровоградщині, яку справедливо називали Школою Радості. Разом із педагогічним колективом Василь Олександрович привчав дітей до книги з першого класу (організовував екскурсії до бібліотеки, бесіди, читання). Кілька шаф у шкільній бібліотеці було відведено відділу «Безсмертні твори світової літератури». Не прочитати ці книжки вважалося ознакою безкультур’я і невігластва. Якщо учень мало читав, то цю «подію» обговорювала педагогічна рада. Крім бібліотеки в Павлиській школі були «Кімната думки» – читальний зал для підлітків, «Кімната казки» – для молодших школярів, куточки читання в кожному класі. Велику увагу приділяв Василь Олександрович створенню бібліотек в сім’ях  вихованців.  Його великим досягненням було те, що уже в перші два роки навчання дітей у кожній сім’ї  була створена бібліотека. Вважаючи, що за своє життя  людина прочитала не більше 2000 книг, В. Сухомлинський рекомендував відбирати художні книги для читання, постійно поповнювати особисту бібліотеку. Тому що така бібліотека – це один із найголовніших показників духовної культури. На власному прикладі Василь Олександрович показував, як книга стає джерелом високої духовності. Адже, крім ерудиції В.Сухомлинський мав неабияку силу волі, вирізнявся поміркованістю, надзвичайною скромністю, людяністю, працездатністю (вставав щодня о 4-ій годині ранку й писав власні твори до восьмої години). Також педагог володів кількома іноземними мовами. У багатьох напрямах педагогічної науки він випередив свій час. У своїй праці «Серце віддаю дітям» В.Сухомлинський присвятив цілий розділ значенню книги в житті підростаючого покоління. Цей розділ називається «Книжка в духовному житті дитини». Згадаймо знайомі вислови В.О.Сухомлинського:

  1. День без думки, без читання – марно прожитий день.
  2. Читання – це віконце, через яке діти бачать, і пізнають світ, і пізнають себе.
  3. Школа стає справжнім осередком культури лише тоді, коли в ній панують 4-ри культи: культ Батьківщини, культ людини, культ книжки і культ рідного слова.
  4. Незамінним джерелом знань і невичерпним джерелом твого духовного багатства є книжка.
  5. Читання – це праця, творчість, самовиховання твоїх духовних сил, волі.
  6. Одна з причин духовної порожнечі – відсутність справжнього читання, яке захоплює розум і серце.
  7. Щоб підготувати людину духовно до самостійного життя, треба ввести її в світ книжки.

Безумовно, сам Василь Олександрович Сухомлиснький був справжнім книголюбом. Першу бібліотеку подарував йому дід, який завжди читав онуку щось цікаве, а педагогічний талант розгледіла мати, проста селянська жінка, яка сказала сину: «Вчитель – то людська надія і правда». У сім’ї, крім Василя, було ще троє дітей і всі обрали професію вчителя. Дбати про щастя інших було лейтмотивом сім’ї Сухомлинських. Письменник Іван Цюпа присвятив Василю Олександровичу повість «Добротворець». Автор з любов’ю пише про чудову реальну людину, котра по краплині, до останку віддала своє гаряче серце дітям. Ще під час Другої світової війни, коли В. Сухомлинський був важко поранений у руку, хірурги вирішили її ампутувати. Але він не дав цього зробити, сказавши: «Ні! Я – вчитель!». Настільки великою була віра Василя Сухомлинського в життя, в своє покликання! Адже вчитель – це перший після Бога. Бо Господь творить Людину, а вчитель її виховує. Василь Олександрович говорив: «Людина народжується не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний». Цю філософію Вчитель яскраво і доступно передав у казці «який слід повинна залишити людина на землі?». В цій казці чоловік, який не виростив дітей, не посадив сад, не виплекав поле, не склав пісні – так і не став щасливим, марно прожив на землі. Такі повчальні історії, як веселковий місток, перекинутий із світу дитинства у світ дорослого життя, вчать нас жити за законами добра та справедливості, збагачують нашу криницю мудрості. Тому всім батькам корисно читати своїм дітям твори зі збірок В. Сухомлинського «Казки школи під голубим небом», «Чиста криниця», щоб навчити їх щирості, чуйності, любові. Такі книги з дитячих років стають підручником життя, критерієм моральності. Василь Олександрович Сухомлинський планував написати ще багато хороших, казок, оповідань. Але підірване на війні здоров’я особливо підупало на 52 році життя. Уже смертельно хворий  Василь Олександрович до останньої хвилини турбується школою, дітьми, їхніми клопотами та проблемами.  Та життя його закінчилося в скорботний вересневий день 1970 року, коли перестало битися його серце. Він і сьогодні живе в доброті своїх справ, в серцях своїх вихованців, в мудрості своїх книг, у сходах щедрої ниви, яку засіяв золотим зерном  добра та людяності. Тож, юні друзі! Нехай творчий спадок великого Педагога  допоможе і вам пізнати справжні життєві цінності, самореалізуватися та стати щасливими. Свій лист ми хочемо завершити поетичними рядками Григорія Орла, присвяченими Василю Олександровичу Сухомлинському:

Учитель, герой і поет,

З серцем палаючим Данко,

Справжній палкий гуманіст

Щастя творив до останку.

20.08.2014 р.     З повагою і любов’ю, родина читачів зі Сторожинця. DSC06546 IMG_2863 IMG_2871

1 відповідь
  1. Ірина Р. сказав:

    Дуже гарний захід. Видно співпрацю біблоітекарів із своїми читачами, а особливо цінна співпраця з читаючими сім’ями. Як хочеться, щоб наше наступне покоління отримувало задоволення від читання різножанрової літератури та продовжувало навідуватися до книгозбірень.

Залишити коментар

Вгору